Ода осени

Всем привет!

Просто стихотворение, написал мой отец

...

Ось і осінь прийшла і забила у вікна дощами,

Розгойдали і небо і, здається, навколишній світ,

Попливла вся земля під малиновими парусами,

Краплі смутку летять нам назустріч з оголених вій

Важко падає лист, сирі хмари летять у безодню,

І на скроні твоїй закипає сльоза дощова

Я не можу мовчати, я все мушу сказати сьогодні,

Та зникають у серці - у будні - останні слова

Відриваюсь від дум, і дивлюся в засмучені очі

І шукаю у них порятунку, чито співчуття

Тільки туга одна та журба в них сказати щось хочуть,

та вже знаємо ми, що немає назад вороття

Наше літо пройшло, жовтим листом розтануло в небі,

Хмари-хмари летять, і летять наші думи кудись.

Я шепочу :"прости", відчуваю, - прощатися треба,

Тільки руки твої у останніх обіймах сплелись...

Фотографии сделала я