Ода осени
Всем привет!
Просто стихотворение, написал мой отец
...
Ось і осінь прийшла і забила у вікна дощами,
Розгойдали і небо і, здається, навколишній світ,
Попливла вся земля під малиновими парусами,
Краплі смутку летять нам назустріч з оголених вій
Важко падає лист, сирі хмари летять у безодню,
І на скроні твоїй закипає сльоза дощова
Я не можу мовчати, я все мушу сказати сьогодні,
Та зникають у серці - у будні - останні слова
Відриваюсь від дум, і дивлюся в засмучені очі
І шукаю у них порятунку, чито співчуття
Тільки туга одна та журба в них сказати щось хочуть,
та вже знаємо ми, що немає назад вороття
Наше літо пройшло, жовтим листом розтануло в небі,
Хмари-хмари летять, і летять наші думи кудись.
Я шепочу :"прости", відчуваю, - прощатися треба,
Тільки руки твої у останніх обіймах сплелись...
Фотографии сделала я
